Самопознание

человеческий потенциал безграничен


  • Готель “Titanic Aquapark”. Хургада

  • Знадоби до ненаписаного бестселера! ;) - 1

  • Не люблю свята,взагалі всі,чомусь якось образливо,що ми згадуємо що можна дарувати квіти чи подарунки лише у свята і геть забуваємо,що це можна робити кожен день. Принести людині квітку або улюблені солодощі,дрібниця,але на душі тепло,про тебе думають. Так само як я не люблю свята,я їх і обожнюю,бо вони дають додаткові дні вихідних,хоч зара я й не працюю,але всерівно якось прив'язана до загальних ритмів життя оточуючих мене людей...
    Так ось,чекала 8го як чогось вражаючого і дива, це початок туристичного сезону, весни і всього найсвітлішого і теплого,що їх супроводжує. На диво завжди є вибір куди і з ким їхати, але цього року вирішила почати з каньйону Чорної річки. Про цю місцевість я думала декілька років,дивилась фотки,вона ніби манила мене зеленувато-синіми темними водами річки та схожиши нам африканьску місцевість деревами. Ну якщо чогось дуже хотіти,то це до тебе прийде,головне правильно хотіти і мріяти,в цьому я вже переконалась...
    Мої улюблені http://svitzaochi.com/ вирішили організувати тур саме туди,знаючи їх я раз 10 перепитала чи небагато туди йде людей і хто поведе групу. Спочатку думалося,що це буде Ю.,але потім виявилось що все ж А.,не знаю з ким з них я більше люблю подорожувати. З Ю. відчувається впевненність і продуманність кожного кроку,а з А. це пригоду і суцільна романтика,ти просто не знаєш, що тебе чекає за поворотом,може він вже передумав вести всіх описанним шляхом і все буде інакше.
    Як відомо усі пригоди починаються з вокзалу,згадки 3х речей які ти забу вдома,в мене зазвичай знаходиться принайні 2 речі. За 10 хвилин до виходу залітаю в квартиру,перевдягаюсь і в путь. Прибігаємо на вокзал,людей повно,оглядаю групу,ще не розуміючи хто йде пішки,хто проводжає,а хто їде у велоподорож. Очі звично оцінюють всіх,а головне пакети і речі,які люди беруть з собою. Бачу декілька звичайних дорожніх сумок,хм скептично,дівчата студентки з батьками,фух,вони ж на велах... Радію знайомим обличчям,виявляється деякі йдуть з нами,настрій підвищується...
    Сідаємо в вагони,А. віддав нам квитки,а сам допомогає тягати вели,це звична процедура,щось збір групи на вокзалі після щаленої біганини до цього відбивається промирзанням, Галюня пропонує постояти на перені,але мені не хочеться...
    Заходить хлопиць,який явно йде з нами і починається... Нічо не можу з собою зробити,я навіть в метро ловлю себе на думці що дивлюсь не на людину туриста,а на його спорядження,воно чомусь мені більше говорить про людину і ніби манить до себе,а може це й хвороба... Хлопиць з 2ма пакетами,плюс -мінус мого зросту пампушечка,пакети напівпорожні чи майже геть порожні,одягнений в якусь легку курточку,кросівки типу туфель на тонкій підошві,тоді я ще не знала,що це Пума,добре хоч якісні... Витягає з пакету книжку,не скажу точну назву,але з чисто професійної точки річард Бах в м'якій палітурці,тонесенька,біла. О думаю,ну геть капець,я звичайно розумію,що людина їде в геть невідомій компанії і книга це позитивно,але чомусь маю алергічну реакцію на такі дії. Можу одразу написати,що після подорожі всі залишились живі,постраждала лише це книга ;) Далі поприходили всі наші та все якось потекло в звичному руслі, розмови,сміх. Але при цьому від цього новенького прослизали фрази : "А что тут в плацкарте как, а вот в купе"... Ну думаю блін натрапили на мажора,який буде нити весь шлях,як каже Іринка з моїм характером в кожному поході знаходиться людина,яка мене дратую,ну тут мало не повісився ярлик,але далі виявилось,що людина не жадібна,що для мене великий +, хоча зара я сама не відрізняюсь щедрістю,а скоріше навпаки,нема грошей нема чим особливо і ділитись... Ну так от хлопець,що його звуть Сергій,я дізналась лише на наступний день,розповідає що він любить понити і його друг,який чекає на нас в Севастополі взяв його,щоб було про кого торбуватись,потім виявляється що той друг не сам,а з дівчиною,ну тут мене геть накрила паніка,ще 2 людини настількиж неготові до походу...
    ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА!! Майнула думка,може піти з Галею і вийти в Сімферополі,да я пацюк,але я від поїздки чикала легкості,гармонії та спокою,тепла і ніжності,аж ніяк не 3 осіб,які будуть нити і скиглити. Але тут набираються люди від яких віє спокоєм і я розумію,що з ними буде добре,так переконуємо Юру і Дашу їхати з нами,а не йти самим чи з Гальцею і Анічкою, також з нами + Вітик + Галя( Іринчина подруга)+ сам керівник групи,проти 3х,ну ладно ще є час подумати,але мабуть найбільше тягнуло місце,викохане всією душею. Найбільше в житті я намагаюсь уникати - сподіватись,мріяти,вірити,бо потім так боляче падати,це стосується людей та прагнень.
    Ну короче,не вийшла я в Сімфері,хоча дуже кортіло. Дякую Шуріку,який придбав ті 2 речі,які я всеж забула в Києві. В ті миті,коли я диктувала по телефону що мені треба Серега теж відреагував і подумав,що йому теж це треба,замовив своїм друзям,про себе відмітила це як +,принайні не безнадійно,якщо буде геть кепсько,то може буде слухати поради:)
    А далі полетіли -Севастополь, маршрутка і ми вже на маршруті. ну за звичкої відвідини останнього магазину, Серьога який лає свого друга,що той його погано проінструктував. Коли мені казали, що на ці дні прогнозують дощі,я зухвало відповідала,що не буде,бо я не хочу. Останні роки мені в цьому плані щастить,ще жодного разу не було такого щоб 2 чи 3 дні йшов дощик,ну й тут такого небуло,спочатку трошки покаполо і перестало,але всі камінчики намочило. Настрій піднесений,за дощем має завжди бути сонце, йдемо... Фоткаємо... Радіємо квітам,їх цього року дуже багато,водій казав,що на минулих вихідних було +25,тож враховуючи район все довкола здається зеленим і чудовим... Все відходить на задній план і впершу чергу люди,цього я й хотіла - єднання з природою... Зроблено перші 7 кадрів і тут на нас чекають камінці,ніби ж то й нічого в них складного,ну слизько,ну прямо над водою,але ж ми теж не слабаки,А. підтримує,допомогає пройти... Вітання від неекіпірований людей,Пума фірма,але всеж не для слизьки каменік і бідна людина яка скиглила,але йшла опиняється поколіна в воді. Мабуть все ж хлопцям варто скласти інструкцію по консультуванню людей перед поїздкою. Але всеж А. його витяг. Далі йшов Андрій,для тих хто знає,в минулому хлопець Галі. Гордо відмовляючись від палиці,за яку до цього тримались всі чи може майже,але переважно всі, він летить в воду,з такою силою,що збоку здавалось,що він опинився десь посеред річки,далі випливає,всі доки діставали фотіки він ніби виплив,тут навіть я чула крик керівника,хапайся за палку,ба ні,типу ж я виліз,ну і ніби Божа кара за впертість чи за ще щось,то не мені судити він летить у воду 2ге,вже не так далего,але всеж з рюкзаком в одязі... Далі стаємо,щоб щось зробити, всі думають що з одягу можна віддати,бо ж рюкзак теж купався,хто його знає які там речі. Андрій відмовляється від одягу викручує свій і намагається знову натягти,всі його вмовляють,а я,ну я це ж я,бурчу і матюкаюсь,ну не те щоб аж сильно матюкаюсь,але лєшого всеж згадала... Головне,що всі збентежені,а він посміхається,от тут не повірете ЯРЛИК,він весь похід відчував,що я бука-злюка і на всі фрази було бурчання або й того гріше... Для моїх любих туристів,щоб посміятись після падіння Андрій сказав,що шкода що в нього небуло кошек,вони б йому допомогли,чи то я дурна чи лижі не їдуть,але я слабо собі уявляю як могли допомогти кошки на камені,ну можливо зовсім трошки да,але ж це требе б було йти в них по лісовій стежці чи одягати перед каменями,але ж всі пройшли...Втрата часу,мокрі люди і дощик трошки зіпсувало настрій,але йдемо далі...
    Не памятаю скільки камінючок ми перелізли в перший день,бо за весь шлях їх було трошки і добра пам'ять витирає складноші і залишає лише гарні враження від поїздки... А нє,все ж 1 згадала,бо це була ще 1 мить затримки на 3-4х годинному маршруті першого дня. Доки два Андрії залишились позаду переодягати одного в одяг іншого ми знов бачимо камінючку над водою,ну вона була більш крутою і варіант дертись на неї навіть для мене був не зовсім позитивний,всі кажуть переходимо на іншу сторону річки,бо вона давно манила нас своєї стежко,на якій ніби геть небуло перепонів... Стас,який ніби-то мав турбуватись про Сергія роздягається по пояс перевіряє, перейти можна, керівник все ще позаду, ну чекати звісно ж ніхто не хоче. Далі він переносить свою дівчину,рюкзаки, Дашуня каже,що може він і нас перенесе,добре щосеред людей небуло моїх знайомих,які читають емоціїї по моєму обличчю,таке "ФЕ" воно виказувало, але роздягатись і йти вброд тед не хотілось,тимпаче Стас голови на 3 мене вище,то те що йому було вище колін мені було б ще вище,теж "ФЕ"... Приходять наші хлопці і керівник каже,що ось щось схоже на стежку, йдемо... Ще один стрьомний камінчик,Юра навіть дістав мотузку,щоб підстрахувати свою кохану,ну я як впертий віслючок,ще не навчений власним гірким досвідом згодна віддати тільки рюкзак,але коли небоїшлся і розумієш на що йдеш,то нічо й не станеться... Бідолашний Сергій,який як виявилось ще страшено боїться висоти проходив там довго,післю цьої пригоди і гумору який він намагався проявляти при цьому відношення до нього кардинально змінилось,єдина думка яка виникала дивлячись на нього це обняти й плакати,так його було шкода :( Керівник щоб заспокоїти чи просто згадалось,цього ніхто вже не скаже,розповів,що це єдине місце на якому боялась його друцжина. Я теж не дуже люблю висоту,але в такі миті думаю лише про зацепи і місця для ніг...Короче цього разу обійшлось без травм і падінь, тільки Стасу довелось ще раз переходити річку. На наступному такому камінчику ми зупинились на ночівлю...
    Прокинулась серед ночі від того,що страшено болить голова і щось тарабанить по намету,не знаю чи сильно мені було холодно,але не затишно це 100%, думаю ну блін дощик,а я так сподівалась. Домовились що будемо прокидатись раніше,для максимального використання світового дня і ніби тільки наснився класний сон,чую голос Андрія: "Доброго ранку, прокидайтесь".Галюня кожен день вставала перша,вона якось легша на пійом,виявилось,що то стукання по намету не дощик,а сніг. Вставати важко чи нє,але треба йду вмиватись в річці,всі на мене дивляться як на божевільну,такий холод... Складаємось,дістаємо ще більш теплі речі і тут пара Стас і Аня,яку моя сестра з минулого походу охрестила "голубки" вибігають з намету в купальниках і окунаються в річку,як завжди здивовані люди не встигають дістати фотоапарати,якщо й буде 1-2 кадри,то добре... Снідаємо обговорюючи,які ж вони все ж молодці і як їм має тепер бути тепло, збираємо мокрі намети і рушаємо в гору,щоб як жавше обійти камінчики... Вітик оповідає,що ми піднімаємось на хвіст динозавра чи дракона, трошки піднявщись реально бачимо,що передня частина схилу схожа на голову і лапки...Сипле крупа і така вона настирна і гидотна,що хочеться вже зара стати і залізти в намет...Сергію розповіли історію про те як хтось в Карпатах загубився і дзвонив рятувальників,після ще одного камінчика він почав казати,а що може ш прилетять,я їм грошей дам, обіцяти Стасу що він жорстоко помститься,але йти далі...
    Керівник намагався траматись весь час ближче до річки,щоб не вийти на головну дорогу і не потрапити в село,бо начувати поряд з поселеннями,як показує досвід, дуже і дуже небезпечно,на прохання піти на інший бік річки теж казалось,що вони ходили по цій стороні,а там нічого невідомо. На якомусь спуску натовп поділився...
    Стас з дівчиною і Галинка побоялись спускатись і пішли верхньою стежкою,всі інші вроскарячку чи якось інакше спускались вниз... Дойшло до того,що ми стояли посеред каміння і вниз незовсім ясно як та й наверх теж,щось не дуже... В цей час на каяках повз нас йшов клуб "Чотири сторони", дружні вітання та дурні питання де море трошки підняли настрій... Андрій сказав,що мабуть з їх сторони ми виглядали як кози,які деруться по камінцях... Менше з тим,я спустилась на стежку,яка вже була реальною стежкою,за мною йшов Вітик... Доки Андрій допомагав всім спуститись,я встигла збігати на розвідку трошки вперед і вверх у спробах знайти тих 3х людей, але дарма... Взагалі розвідка не була конче потрібна,але дуже не хотілось щоб Андрій тим же шляхом ліз нагору,та й дивитись як люди спускаються теж "зрелище не для слабонервных". Ах да,все ж постраждала не лише книга,в ході цього спуску під вагою Сергія,його точну вагу ми опустимо, як він сказав його тренер по фітнесу чи тренажерам обіцяв найближчим часом зробити з нього Аполлона,а психіатр -...(ой вибачте забула точно фразу,а брехати та й передати всю емоційність його фраз неможу), ну короче зламали 1 трекінгову палицю Андрія,який так люб'язно підставляв їх для опори ніг. Нам пощастило,що був мобільний зв'язок,ми додзвонились до 3х людей,виявилось що вони легко йшли верхньою стежкою і вже обігнали нас. На якійсь черговій перепоні чи то просто чекаючи когось,я побачила що Стас десь попереду махає нам руцями,ну і ришили,трошки відірвавшись,ну не знаю як це вийшло, прострибала наступний скаладний камінець,ніби вже тут мали бути ті 3є - нема,ну гукаю - нема. Чекаю наших,а їх теж нема і ніби не підходилидо каменючки,щоб піти іншим шляхом і як завжди коли чикаєш час тягнеться довше, стою я сам і вже стає страшно,бо до всього цього складного дня невистачало ще й мені піти іншою стежкою... Нарешті наздогнали, першим йшо Вітик і поставив питання,а як ти тут пройшла,відповісти неможу,бо стоячи з іншої сторони жодного зацепу я не бачу,а тоді це ж здалось так легко, короче трошки мене поругали,бо влетіти в річку було легко і тоді довелось би плити довгенько бо ьерега небуло,а суцільний камінь і до води під 90 градусів,але ж вперед іти завжди легше...Через хвилин 5-7 до нас вийшов Стас,вони пройшли значно далі і набагато швидше, ну короче кажучи вже вечоріло і ми за хвилин 20 стали на ночівлю біля водоспадів.
    З Галюнеє ставимо намет,мокрий і холодний,але довкола чомусь ще гірше,нам дісталось місце на пяточку біля води, розкладаючи каремати я зрозуміла,що більше не вилізу,як не агітували мене повечеряти,я вбаюкана шумом води и залізши з головою у 2 спальники заснула... Андрійчик збудив мене лише на чай і то,приніс його в намет, потім вкладалась Галюня, я думала зробити з нею зшивку,але у 1го спальника могу змійка зліва,а в іншого справа і вона навряд зімкнеться з Галіним спальником,короче напхавши в спальник фліс і 1 віндстопер я заснула. Дякую цьому віндстоперу,бо під ранок з річки так почало тягнути холодом по спині,що просто капець, замерзли всі та все, шнурки,рюкзаки,намети,ну короче тупо все... На честь 8го березня Андрій дозволив нам не пакувати намет в чехол,ну й сказав що всерівно його треба сушити... Найважче як завжди було Сергію,брудні у всіх місцях і замерші штані,виділена йому Юрою жилетка... Він всіх дуже просив складатись швидше і йти,бо там нас мала чекати маршрутка,на що через деякий час йому сказали,що нас таких брудних не пустять ні в маршрутку і в потяг. Сергій вперто казав,що з маршрутчикрм домовиться,а в Севастополі купить нові штані і для цього ми маємо рухатись ще швидше. останній день виявився напрочуд легки,ми з Юроюі Дашею задавали темп і прошли все досить вдало,дотогож грунт підморозило і йти по рівному було не так слизька, але в деяких моментах все ж важкенько,а в пумі так взагалі мабуть кепсько,проте сильно рухала мета зігрітись десь і купити людині джинси:)короче прийшли ми десь за півтори години до маршрутки,Андрій запропонував десь посидіти,але народ дуже не хотів знов зходити з асфальту,лише Вітик підбив всіх,ми попросили приїхати маршрутчика раніше,він ніби погодився,але всеодно доїхав лише на 5 хв. раніше запланованного часу. В Севастополі всі як завше розбіглись по магазинах, Сергій і Стас придбали собі по парі джинсів,ну скажіть як можно було їх не купити,коли фірмові "Енерджі" коштували там 160 грн. Провідники побурчали що всі туристи до них,але добра душа Сергій скупив в них всі чіпси,сухарики,пиво і кальмари,вони трохи відтанули і дали йому гранчак, диво склянка,якщо не помиляюсь він падав тричі і при цьому залишився цілим...
    А далі як завще теревені,спогади важких і веселих митей, перен Києва і новий вид фотозустрічи в сауні на Виноградарі. Серед улюблених фраз для мене залишились, здається в 2й день сказана Андрієм на галявину з первоцвітами: "Дівчата, це все для вас!". Вітикова "Хорошо что здесь нет Наташи,Юа то я б за нее переживал". Серегина: "Простите сударіня,мои штані небіли мокріми,они біли просто коркой льда,а когда они оттаяли меня Стас спросил:"Ты что опять упал в воду??!"" Андрей мечтаюший о кошках,короче що не кажіть,а подорож була весела і я дужу дякую всім хто був в поході за гарну компанію... Обмін фотками в четвер в сауні,правда в мене їх всього 7 і ті не дуже вдалі:) Мабуть на цьому й закінчу,хоча гумору і пригод було стільки,що ми думали водію здасться,що ми обкурені:)
















  • Готель “Titanic Aquapark”. Хургада

  • Знадоби до ненаписаного бестселера! ;) - 1






  • Последние новости


    Дружба

    Все жизненные проблемы приносят с собой золотые самородки мудрости, обнаружить которые помогает истинная дружба. Вы замечали, что есть люди, которые дают вам силы, поднимают настроение и вызывают желание находиться рядом? И те, кто стремится вытянуть из вас энергию, надоедает вам и делает все так, что хочется сбежать. Нас подде...
    Читать далее »

    Советы, способствующие успеху

    ВЫЯВЛЕНИЕ ЦЕННОСТЕЙ Правильный выбор – Это результат жизни в соответствии со своими высшими ценностями, то есть путь к лучшей жизни. ЖИЗНЕННАЯ ЦЕЛЬ Лучшие люди выбирают цель, которая затрагивает лучшие струны в других. МИССИЯ Жизнь нельзя прожить дважды. Теперь или никогда, поэто...
    Читать далее »

    Утренние вопросы

    Если бы мне осталось жить всего месяц, что бы я делал из того, что делаю сегодня? Что я сделаю сегодня, чтобы почувствовать себя счастливым? Какие прекрасные воспоминания останутся у меня в памяти сегодня? Какие убеждения сделали мою жизнь такой, какая она есть? Во что нужно поверить, чтобы прожить удивительную жизнь? ...
    Читать далее »

    И еще несколько вопросов

    Знать мысли Бога – все равно что знать, как преуспеть в жизни. Глубоко поразмыслив над вопросами этой книги и записав свои ответы в дневник, вы развили в себе привычку анализировать. Поздравляю! Это важнейший навык успешной жизни. Способность к самоанализу и постановке правильных вопросов наряду с пониманием того, как использовать интуицию и природную мудрость, изменит нап...
    Читать далее »

    Путешествия

    Поставьте перед собой цель жить полноценно. Самый печальный итог – оглянуться назад и вопрошать, что можно было бы иметь, если бы… Дорожите своими заветными мечтами, воплощая их в жизнь. Ах, путешествия… Большинство из нас любят путешествовать и страстно стремятся к этому. Мы тоскуем по приключениям в реальной жизни. Хотим посетить удаленные места, узнать культуры, не...
    Читать далее »

    Счастье

    Там, где жизнь бьет ключом, где оживленно и весело, там и ищите свое счастье. Моя шестилетняя внучка Элла однажды зашла в мой офис и уселась в кресло. Она давно слышала, что я занимаюсь коучингом, поэтому я спросил ее: «Не хочешь побыть сегодня тренером и немного поучить других?» Малышка посмотрела на меня, выпрямилась в кресле, и я понял: она готова. Элла спросила: – О ч...
    Читать далее »

    Взаимоотношения

    Любовь Магия Бога выражается через любовь; наивысшая форма любви – бескорыстная помощь другим. Вы когда нибудь смотрели в глаза новорожденного и ощущали восторг, который ребенок приносит в этот мир? Большинство из нас чувствуют исходящую от детей любовь. Мы являемся в мир с любовью и открытым сердцем. С самого детства мы отдаем свою любовь этому миру. Из л...
    Читать далее »

    Ваш комментарий:


    Вы должны войти в систему, чтобы оставить комментарий.