Самопознание

человеческий потенциал безграничен


  • сон який пам”ятаю

  • ЧАЙ

  • Залізниця вважається доволі безпечним видом транспорту. Хоча, інколи трапляється усяке. Але де воно не трапляється? Приблизно такі думки могли виникнути у голові Романа Васильовича, коли той їхав в трамваї з великою жовтою валізою у сірому плащі на вокзал. Трамвай періодично погойдувало, при цьому він видавав гаму скрипучих звуків, які говорили про зношування металу від безперервного тертя. Трамвай у місті Б. був тим позитивним пережитком соціалізмобудування, який хоч трохи полегшував життя. Але як і всі пережитки він потребував ремонту. Окрім цих шести трамвайних вагонів, які курсували рейками єдиного маршруту міста Б. ремонт був необхідний багатьом спорудам. За винятком вокзалу, усе було занедбане. Вокзали, здавалось, - це все, що ремонтують у цій державі. Але архітектурні об’єкти та їхня реставрація не повинні стати темою нашої оповіді. Також нею неповинні стати дві ниточки рейок, що тягнуться з півночі на захід міста Б., від занедбаного заводу, повз пам’ятник невідомо кому до вокзалу, найвеличнішої споруди цього міста. Всі шість трамвайних вагонів цікавлять нас також не надто, бо що незвичайного може бути у них? Хіба те, що усі шість були побудовані в сімдесятих у Празі. Цим самим трамвай наближував Б. до Європи. Яке ж нормальне європейське місто може існувати без трамвая?

    Трамвайний вагон, до речі, жовто-червоний, а не розцяцькований рекламами як у великих містах, вивіз зі страшним скрипом напівсонного власника великої жовтої валізи на привокзальну площу. Площа в це час дня була переповнена людьми. Хтось кудись їде, хтось приїжджає, хтось спішиться на поїзд, гарячково позираючи на годинник врослий у ліве зап’ястя, хтось галасує, бо йому витягнули гаманець, хтось в цей же час витягує гаманця у когось з юрби, що збіглась послухати галас попереднього. Чоловіки і жінки, старі та діти, маса різнобарвних постатей.

    Серед цього розмаїття кольорів особливо виділяються сірий та чорний. Чорні клапті мокрого асфальту, чорне взуття (майже у всіх), чорна земля ще не заквітлої клумби, чорні душі вокзальних злодіїв перемішуються з сірими плащами та клаптями вже просохлого асфальту, сірими та втомленими обличчями, сірими життями тих, хто наповнює вокзальну площу, тобто творить її у всій її красі. А зрештою, привокзальна площа міста Б. нічим особливим не відрізняється від сотень інших привокзальних площ цієї країни; вона галаслива та брудна. Хтось казав, що про рівень розвитку країни можна судити за станом громадських туалетів. А може легше це робити по вокзальних площах?

    Трамвай, вигнувшись дугою, описав коло та зупинився для того щоб виплюнути вміст свого нутра. Цього разу він був не надто вишуканим. Не так, як за п’ятнадцять восьма, перед київським поїздом, коли на вокзал приїжджають задоволені своїм шансом втекти до столиці молоді дівчатка, у коротких спідницях, що повертаються у свої політехи, академії та універи, чоловіки середніх літ, яким знову пощастило вибратись у відрядження, подалі від надокучливих дружин, сірі постаті спрацьованих різноробочих, яких не менш надокучливі дружини вигнали у пошуки більших заробітків. Між іншим, назад до Б. поверталося значно менше людей…

    Двері вагона розчинилися і по сходинках, не кваплячись, почала спускатися постать у сірому плащі з жовтою валізою у правій руці. Ця постать належала Роману Васильовичу, не так належала, як просто ним і була. Отак повільно він вийшов на площу, як саме в цей час на нього налетіла продавщиця фруктів, огрядна жіночка середніх літ, яка поперед себе несла великий ящик повний яблук. Між людьми вона була відома як Оля, про що повідомляв напис на її ноші, зроблений не надто акуратно чорним маркером. У неї був не найвдаліший день, а може і найневдаліший… Якраз скінчилися яблука і вона була змушена покинути прилавок на сусідку Славку, а отже майже напризволяще, і почимчикувати на склад.

    До складу треба було йти добрих п’ять хвилин. Зворотній шлях був завжди особливо важким. Доводилося долати два світлофори, які, як на зло, при поверненні завжди світили брудним червоним оком так довго, що ноша, здавалось, вростала у руки, виламувала пальці. Червоні очі цих світлофорів здавались брудними лише коли вимикались, а коли світло било з них, то вони гіпнотизували, змушували стояти і вдивлятися у них та крізь них.

    Збиваючи з ніг Романа Васильовича Оля була готова проклясти і його і трамвай, що так невчасно над’їхав, всі трамваї світу, начальника депо і решту, пов’язаних і непов’язаних з коліями, що тягнуться з півночі на захід міста Б., речей. При цьому її брови сходилися до купи над гачкуватим носом та наморщувалося чоло. Її великі очі чорніли двома вуглинами, її досить повні щоки роздувалися ще більше, а рот викручувався у якусь дивну гримасу. Оля була звичайною торговкою, привокзальною продавщицею, що вміла продати все по завищених цінах та обважити клієнта мило всміхаючись йому.

    Вона хмикнула у сторону здивованого напівсонного чоловіка у сірому плащі та з жовтою валізою і попростувала далі вишпортуючи темні камінчики з порепаного асфальту. На коротку секунду вона опустила очі додолу і помітила маленьку зелену бадилиночку, що почала викльовуватися з тріщинки у асфальті. Їй хотілося, напевно, спинитись і, опустивши ящик, приклякнути до рослинки, роздивитися її навіть обняти. Але вона цього не зробила… Оля попростувала далі. Важко зітхнувши, відчула себе такою маленькою і нікчемною, як ця бадилинка.

    Весна починала входити у життя міста Б. Розтанув сніг і на поверхню повилазили купи сміття та піску, яким десь ще у січні посипали дороги та тротуари. За тиждень-другий з землі повинна вирости маса всякого. А ще згодом з’являться жовті квіточки мати-й-мачухи.

    Оля простувала далі, до свого вицвілого блакитного лотка, коло якого крутилася Славка. Лоток вже з’явився у полі зору, до нього залишалося зовсім трохи. Оля на мить спинилася, опустила ящик і подумала: Яке паскудне це життя, але як сильно хочеться жити.

    Ящик підкинуло в повітря, на фоні лотка, який летів в напрямку від вокзальної будівлі він здавався дуже малим. Олі не стало… А разом з нею і Славки і Романа Васильовича, що так і не встиг зайти до вокзального будинку. Другою, що впала не на колію, а на площу, перекинуло трамвай та декілька авт. Все почало горіти, хоча не повинно би. Крики наповнили повітря в перервах між вибухами, а потім кричати не було вже кому… Вибухи лунали тепер значно слабше і десь дальше на північ. Вокзальна площа стала нагадувати сміттєзвалище, брудне та безлюдне. Почалася війна…


  • сон який пам”ятаю

  • ЧАЙ






  • Последние новости


    Дружба

    Все жизненные проблемы приносят с собой золотые самородки мудрости, обнаружить которые помогает истинная дружба. Вы замечали, что есть люди, которые дают вам силы, поднимают настроение и вызывают желание находиться рядом? И те, кто стремится вытянуть из вас энергию, надоедает вам и делает все так, что хочется сбежать. Нас подде...
    Читать далее »

    Советы, способствующие успеху

    ВЫЯВЛЕНИЕ ЦЕННОСТЕЙ Правильный выбор – Это результат жизни в соответствии со своими высшими ценностями, то есть путь к лучшей жизни. ЖИЗНЕННАЯ ЦЕЛЬ Лучшие люди выбирают цель, которая затрагивает лучшие струны в других. МИССИЯ Жизнь нельзя прожить дважды. Теперь или никогда, поэто...
    Читать далее »

    Утренние вопросы

    Если бы мне осталось жить всего месяц, что бы я делал из того, что делаю сегодня? Что я сделаю сегодня, чтобы почувствовать себя счастливым? Какие прекрасные воспоминания останутся у меня в памяти сегодня? Какие убеждения сделали мою жизнь такой, какая она есть? Во что нужно поверить, чтобы прожить удивительную жизнь? ...
    Читать далее »

    И еще несколько вопросов

    Знать мысли Бога – все равно что знать, как преуспеть в жизни. Глубоко поразмыслив над вопросами этой книги и записав свои ответы в дневник, вы развили в себе привычку анализировать. Поздравляю! Это важнейший навык успешной жизни. Способность к самоанализу и постановке правильных вопросов наряду с пониманием того, как использовать интуицию и природную мудрость, изменит нап...
    Читать далее »

    Путешествия

    Поставьте перед собой цель жить полноценно. Самый печальный итог – оглянуться назад и вопрошать, что можно было бы иметь, если бы… Дорожите своими заветными мечтами, воплощая их в жизнь. Ах, путешествия… Большинство из нас любят путешествовать и страстно стремятся к этому. Мы тоскуем по приключениям в реальной жизни. Хотим посетить удаленные места, узнать культуры, не...
    Читать далее »

    Счастье

    Там, где жизнь бьет ключом, где оживленно и весело, там и ищите свое счастье. Моя шестилетняя внучка Элла однажды зашла в мой офис и уселась в кресло. Она давно слышала, что я занимаюсь коучингом, поэтому я спросил ее: «Не хочешь побыть сегодня тренером и немного поучить других?» Малышка посмотрела на меня, выпрямилась в кресле, и я понял: она готова. Элла спросила: – О ч...
    Читать далее »

    Взаимоотношения

    Любовь Магия Бога выражается через любовь; наивысшая форма любви – бескорыстная помощь другим. Вы когда нибудь смотрели в глаза новорожденного и ощущали восторг, который ребенок приносит в этот мир? Большинство из нас чувствуют исходящую от детей любовь. Мы являемся в мир с любовью и открытым сердцем. С самого детства мы отдаем свою любовь этому миру. Из л...
    Читать далее »

    Ваш комментарий:


    Вы должны войти в систему, чтобы оставить комментарий.