Самопознание

человеческий потенциал безграничен


  • 8ме березня

  • Знадоби до ненаписаного бестселера! ;) - 1

  • Василь Пузир, мій добрий знайомий, зовсім не такий страшний, як може здатися на перший погляд, коли ви розглянете якесь його фото, наприклад, тощо. Велетенське тіло, кам`яні кулаки, вперта голова – вмить ставали легесеньким пухом, пройди лише біля нього Марічка Невеличко, що мала тендітні ноги та шкіряного ридикюля...
    Багацько літ з тих часів стихло, проте баба моя Палашка й досі згадує їхню історію, як одну з найромантичніших історій світу. Та й містечко усе – не будемо стару й до уваги брати! – від школяра до заспаного, без винятку, пожежника дивувалося на таке кохання.
    Проїжджав років із двадцять тому нашими шляхами якийсь золотий чиновник із Колорадо. Побачивши Марічку, зупинився він у місцевому готелі, а ввечері вже плазував з квітами біля її ніг: гукав за собою, порівнював з Марлен Дітріх, подарував срібний посуд, на котрому військо одного князя криваво змагалося проти загонів іншого; крім того, купував китайські троянди, у золоті – вигадав же таке! – фоліанти, грав з батьком у нарди, посміхався до сусідки-комунарки...
    А завершилося все, як досить часто й закінчується: набили його бричку гарбузами, носи червоними розмалювали, дурня склеїли, дорогу вказали...
    Ох, і сміялися ж ми тоді! Думали, животи понадриваємо. І справді, смішно вийшло...
    Але повернемося до почуттів, що вирували в душах Василя та Марічки. Вона тримала його на гачку; одного доторку дівчини було достатньо, аби зупинити, причарувати, позбавити розуму бідного чоловіка. Одного разу, сказати по честі, зачеплено було його у церкві – так він і застиг. Віруючі, сивий дяк, дзвонарі з жебраками давно розійшлися, а Василь Пузир ще довго стояв нерухомо, зафарбований у жіночі фантазії. І таке частенько повторювалося й після того. Витівкам гарненької чарівниці не було ні кінця, ні краю.
    - Запудрила баки! А відношення – до собаки наче, - плакався друзям закоханий, випиваючи російської горілки сто грамів. Але й любив він свою яснооку панночку – безмежно.
    Інколи зранку вийде Марічка на балкон вдихнути прохолодного повітря, а на розі вулиць, неподалік від неї – Василь з вишневими квітами у руках, що милується на її неземну вроду, на її рівненькі оголені ніжки...
    Та зрештою сталося неможливе... Мені й зараз хочеться трагічно виплакатися, тільки-но згадаю, до чого безжалісна доля спіткала Марічку та її хороброго лицаря, зухвалого козака.
    Дівчина сподобалася хтивому імператору Олександру Коліснику, який наказав викрасти її. Ворожий задум, немов зозулине “ку-ку”, здійснився швидко і без перешкод. Марічка спочатку довго ридала, проте дорогоцінні подарунки зробили свою справу – за тиждень, приблизно, вона вже поміхалася і дозволяла себе пестити, цілувати.
    Але Василя Пузиря, на великий подив, ніщо не могло ні заспокоїти, ні зупинити. Однак затриманий він був уже мертвим, коли намагався пролізти до палацу, виконаного у псевдоготичному стилі. Охоронці, що захопили злочинця, помітили згодом дивну річ: тіло його було позбавлене задніх шкарпеток і приємно пахло, а рука вказувала на сусідський город, на якому пізніше знайшли тисячу доларів. Для слідчих цей факт залишився назавжди незрозумілою, позбавленою будь-якої логіки загадкою.
    Герцогиня ж Облєпіхова (дівоче прізвище – Невеличко) віддала богові душу, коли вік її становив сто два роки. Родичі її багато часу по тому пам`ятають знадливу красуню як чесну жінку та незабутню бабусю, котра ходила останніми десятиліттями-відрами, відверто кажучи, недалеко від себе та промовляла таке, що й згадувати проти ночі не хочеться...
    26 травня, 2008
    *****************************
    Днями наше військове угрупування отримало незрозумілого нікому наказа... З нами не радилися, обставин не розглядали, тож недбалі на всі погляди починання головного командування не принесли з собою жодної радості, навіть уявної.
    Керівник карального підрозділу Арсеній Шпак, коли вислухав наміри генштабу, не промовив жодного слова, проте вигляд його був зрозумілий без усіляких там лексичних запасів. Він несамовито кинув вже досвідчену слухавку в друкувальну машинку, але не попав – віконна шибка голосно задзвеніла, і холодне нічне повітря полилося, наче з надбитої пляшки, до кімнати.
    Випивши натщесерце недорогого коньяку і витерши вуса, капітан Шпак, гукнув вартового. Хвилин за п`ятнадцять до приміщення ввійшов сержант Солопій Луценко, кум Арсенія Петровича.
    - Прошу вибачення, пане капітане, я відпустив Миколу трішечки відпочити, - розпочав заспаний Солопій. – Чого бажаєте?
    - Знаєш, друже, твоє щастя, що ми майже родичі, - відповів йому піддатий Арсеній Петрович і налив у порожню склянку ще алкоголю. – Пригощайся.
    Сержант мовчки підійшов до столу і швидко випив налите.
    - Що сталося, Шпаче? – запитав він, перевівши дух.
    - Не питай, краще давай вип`ємо ще трохи.
    По черзі вони закінчили почату справу. А що було далі, ніхто з них не пам`ятав.
    Знайшли їх вранці в досить занедбаному стані: Арсеній Петрович із синцем під лівим оком лежав під дверима у блювотині, а сержант Луценко, не знімаючи чобіт, приємно розташувався на капітанському дивані разом із молоденькою дівчиною...
    Цілий день настрій пана Шпака був страшенно паскудним. Він кричав ні з того, ні з сього на солдатів, на Луценка, на мене. Примусив тричі перевіряти зброю, чистити конюшню. Але більш за все не пощастило, як усім нам здалося, кухарю: маса його перевищувала капітанські, Луценкові та писареві, тобто мої, кілограми разом узяті.
    - Що, телепню, наївся військового м`яса?!! – гримнув на нього Арсеній Петрович. – За півгодини не буде коньяку – відчуєш на своїй шкірі всю ласку українського трибуналу!
    А до найближчого магазину – кілометрів сім прямою дорогою. Хоч стій, хоч падай, як то кажуть в нашому містечку.
    Однак вважайте, що зірки були того дня в доброму настрої. Знайомий мій Семен Качечка, дай йому, боже, здоров`я та небесних благ, забув у мене пляшечку напою, який так подобається нашому капітанові.
    А ще – сміх та й годі! – зателефонували із штабу, що знаходився тоді у Жмеринці: виявилося, військову операцію неочікуваного захоплення ворожого табору перенесли на невизначений термін.
    Щастю нашого загону не було меж: радісний капітан Шпак привітав усіх з належним виконанням бойових обов`язків, Луценка підвищив до старшого лейтенанта, подякував кухареві за смачні обіди, поцілував дівчину і – поліз ночувати у блювотину або, як любила зауважити баба Палашка, поїздка до Риги виявилася вдалою.
    Ми ж гуляли того вечора так, немов перемогли вдвічі сильнішого ворога. От тільки наступного дня кожному було, якщо зізнатися, зле. Може, кухар щось там напартачив? Не знаю, не знаю...
    26 травня 2008

































  • 8ме березня

  • Знадоби до ненаписаного бестселера! ;) - 1






  • Последние новости


    Дружба

    Все жизненные проблемы приносят с собой золотые самородки мудрости, обнаружить которые помогает истинная дружба. Вы замечали, что есть люди, которые дают вам силы, поднимают настроение и вызывают желание находиться рядом? И те, кто стремится вытянуть из вас энергию, надоедает вам и делает все так, что хочется сбежать. Нас подде...
    Читать далее »

    Советы, способствующие успеху

    ВЫЯВЛЕНИЕ ЦЕННОСТЕЙ Правильный выбор – Это результат жизни в соответствии со своими высшими ценностями, то есть путь к лучшей жизни. ЖИЗНЕННАЯ ЦЕЛЬ Лучшие люди выбирают цель, которая затрагивает лучшие струны в других. МИССИЯ Жизнь нельзя прожить дважды. Теперь или никогда, поэто...
    Читать далее »

    Утренние вопросы

    Если бы мне осталось жить всего месяц, что бы я делал из того, что делаю сегодня? Что я сделаю сегодня, чтобы почувствовать себя счастливым? Какие прекрасные воспоминания останутся у меня в памяти сегодня? Какие убеждения сделали мою жизнь такой, какая она есть? Во что нужно поверить, чтобы прожить удивительную жизнь? ...
    Читать далее »

    И еще несколько вопросов

    Знать мысли Бога – все равно что знать, как преуспеть в жизни. Глубоко поразмыслив над вопросами этой книги и записав свои ответы в дневник, вы развили в себе привычку анализировать. Поздравляю! Это важнейший навык успешной жизни. Способность к самоанализу и постановке правильных вопросов наряду с пониманием того, как использовать интуицию и природную мудрость, изменит нап...
    Читать далее »

    Путешествия

    Поставьте перед собой цель жить полноценно. Самый печальный итог – оглянуться назад и вопрошать, что можно было бы иметь, если бы… Дорожите своими заветными мечтами, воплощая их в жизнь. Ах, путешествия… Большинство из нас любят путешествовать и страстно стремятся к этому. Мы тоскуем по приключениям в реальной жизни. Хотим посетить удаленные места, узнать культуры, не...
    Читать далее »

    Счастье

    Там, где жизнь бьет ключом, где оживленно и весело, там и ищите свое счастье. Моя шестилетняя внучка Элла однажды зашла в мой офис и уселась в кресло. Она давно слышала, что я занимаюсь коучингом, поэтому я спросил ее: «Не хочешь побыть сегодня тренером и немного поучить других?» Малышка посмотрела на меня, выпрямилась в кресле, и я понял: она готова. Элла спросила: – О ч...
    Читать далее »

    Взаимоотношения

    Любовь Магия Бога выражается через любовь; наивысшая форма любви – бескорыстная помощь другим. Вы когда нибудь смотрели в глаза новорожденного и ощущали восторг, который ребенок приносит в этот мир? Большинство из нас чувствуют исходящую от детей любовь. Мы являемся в мир с любовью и открытым сердцем. С самого детства мы отдаем свою любовь этому миру. Из л...
    Читать далее »

    Ваш комментарий:


    Вы должны войти в систему, чтобы оставить комментарий.