Самопознание

человеческий потенциал безграничен


  • правовые рассуждения на балконе

  • Разговор Двух Великих Джедаев

  • Дивуєшся, звідки це твій плейер знає, яку тему тобі заграти саме зараз? Як він завжди вгадує найтонші відтінки твого настрою? Ніколи не дисонує з ним? Щоразу обирає саме те? Саме ту – та де там, дві, три, чотири, цілий умовний плейліст?..

    От, бач, вирішив розповісти тобі казочку.

    Хотів скласти її у віршованій формі, однак… Попри всю свою викохану музичність, я так і залишився незрадною бездарністю. Хоча це я перебільшую. Нащо ж нівелювати свої здібності. Я досить обдарований. Обдарований репродуктор.

    Отже, казочка. Жила-була ти, жив-був я. Жили-були ми.

    І ось одного разу той герой, що ми його нарекли «я», подарував на капосно-банальне свято дня народження тій, що «ти», маленьку штучку, що ми її так по-іноземному і так стилістично безбарвно звемо «плейером».

    Ти хоч пам'ятаєш, що то був мій тобі подарунок? Либонь, найвлучніший з усіх.

    І ти стала тікати до нього від усіх і всього, чому не могла дати раду. Від натовпу, що тебе переслідував на безмежних тротуарах, у вузьких тунелях, у найкультурніших з культурних закладів; від водіїв з їхніми шансонами та біланами всередині маршруток і клаксонами та матюками ззовні, що ти їм завжди перебігала дорогу на червоне світло; від сусідок, хворих на хронічну вербальну діарею, й від того нездари-піаніста, що ніяк не налаштує свого інструмента; від Гудінні-кондиціонера та іноді навіть від мене.

    Я так і не розгадав, чи любиш ти людей. Адже стільки з них викликали в тебе не те що дратування – а розпуку й відчай, і стількох ти зводила до рангу святих… Тебе ображали й перші й другі, і ти тікала від них до мене, а потім – не встигав я оговтатись – від мене до них… Варто було лише кліпнути оком – і ти зникала, наче й не було. Наче сон, примара, наче легка та ніжна піна, що тане на очах. Невловима, нетривка, вразлива. Я так боявся втратити тебе, і не знав, як з тобою бути. Такий незграбний. Так боявся… Такий незграбний.

    І ти стала тікати до неї, до музики. До нього, до плейера. Нездатного чинити біль, нездатного на зради та брехню. Маленького, стильного, саме того кольору, що подобався нам обом. Музика в ньому так само подобалась нам обом. А чи могло бути інакше? І часом – о, часом! – ми тікали удвох, і тоді було щастя. Хтось там великий із французів (французи, як відомо, у цій справі знаються) сказав, що справжні закохані дивляться не один на одного, а в один бік. За моєю версією, закохані слухають одну мелодію. З одного плейера. І навіки зв'язані гнучким тоненьким дротиком…

    Але таке трапляється не дуже часто.

    Я не знаю, чи любиш ти людей, але я дізнався, що ти любиш свій плейер.

    Ви – ти і твій плейер – повсякчас разом. Нерозлучні.

    Ти вмиваєш своє сонне личко, нехтуєш сніданком, вдягаєшся нашвидкуруч і збиваєшся з ритму, тільки щоб благоговійно засунути в ліву кишеню на грудях свій сакралізований плейер. Свого пластмасового товариша. Злегка чутне кишенькове тяжіння щоразу викликає в тебе задоволену посмішку – а мені хочеться вірити, що цієї миті ти згадуєш про мене і – хоча б напівсвідомо – дякуєш. Ця мить – застигла, але й вона минає, і ти несешся далі, відтанцьовуєш по квартирі ритуал запізнення, і відлітаєш у справах.

    Поки твої невтомні ноги дістануться асфальту, у твоїх вухах вже лунатиме щось на літеру «М» і ти будеш смакувати думку, що день почався напрочуд вдало.

    Ти біжиш до зупинки, їдеш у автобусі чи метро – і аж до імпровізованого контрольно-пропускного пункту твого офісу ти в екстатичному стані єднання з улюбленою музикою.

    Ти вже знаєш на ньому кожен кутик і кожен вигин, ледь не плачеш над кожною подряпиною і раз у раз з превеликим жалем тиснеш своїми вправними, дражливими пальцями велику кнопку, що відправляє плейер в летаргію.

    Ти будеш бігати містом, дзвонити-писати, сидіти на нарадах і пити каву, лютувати й гиготати, малювати на маленьких папірцях для нотаток равликів і метеликів або майструвати з тих самих папірців кольорове орігамі, рахувати чиїсь прибутки на калькуляторі чи грати в пасьянс, друкувати помилку за помилкою в асьці або читати анекдоти, що тобі їх уже встигне до того розповісти гуморист колега, сперечатимешся з шефом чи випробовуватимеш усю свою чарівність на потенційних партнерах, –  а він, твій маленький і вірний, гладенький і чепурний плейер, увесь цей час буде мирно відпочивати в тебе на грудях.

    Моя героїня «ти» засидиться допізна, підскочить зненацька, збере речі похапцем, скаже «па-па» в он-лайні та в «реалі» і знов полетить, вдягаючи, наче найкоштовнішу прикрасу, теплі навушники, щоб укотре всотати в себе аудіо коктейль, прийняти акустичну ванну, піддатися масажу звукових коливань, нашпигуватися афродизіаками у форматі mp3.

    А коли повернеться додому – перевдягнеться, а його покладе на стіл. Малесенька така розлука. Зовсім крихітна, майже непомітна. Тільки вечеря тяп-ляп, а чай уже перед комп'ютером. І тут вони знову разом. Вона продовжує працювати чи там, скажімо, дивиться якісну американську драму, а він зовсім поряд, осьде, під пильним оком живиться електричною енергією і заледве покліпує в напівтемряві неоновою белібердою.

    Так, героїне, він замінює тобі в темряві сірники, до нього ревнує флешка, і це з ним ти засинаєш на твердій поличці плацкартного вагону.

    Це щастя, яке завжди з тобою. І не дай Боже комусь потрапити тобі під руку, коли він раптом виявиться вчасно не нагодованим. Ти можеш забути вдома обід і навіть телефон, піти на роботу в непрасованій сорочці, запізнитись на роботу через не попрасовану з вечора сорочку або не піти на роботу взагалі, ти можеш проспати, заблукати, переплутати все на світі, але не поставити зголоднілий плейер на підзарядку – то вже не ти. Підживити плейер – то святе. Це важливіше, ніж почистити на ніч зуби чи подзвонити схвильованій мамі.

    А герой «я»… Йому завжди не вистачало тебе. Ти завжди була десь далеко. Наче й поряд, ось – можна порахувати ребра (у, лють яка!), а хоч би й вії на чотирьох повіках, проте незмінно недосяжна. Я не мав можливості, права й бодай якоїсь розумної причини тебе контролювати. Але не мати тебе виявилось нестерпним.

    Коли я зник з твого ліжка, ти навіть не помітила. Нічого не змінилось у твоєму житті.

    Але я зник з ліжка, та не з життя. Твоє життя стало для мене куди суттєвішим за власне, тож як же я міг пожертвувати цим?

    Просто… Просто моє бажання бути з тобою досягло апогею.

    Тоді однієї святкової ночі я випростав руку з-під твоєї голови, зійшов з дивана і намацав у темряві плейер.

    Це була та ніч, коли ніщо є неможливим. Коли стають вагітними безплідні та дістаються суші жертви корабельної катастрофи.

    Я поцілував тебе наостанок, нахабно здерся на стіл, глибоко вдихнув, спрямував свій погляд у маленький USB отвір, і… Став ним. Твоїм плейером. Єдиним і непідробним.

    …А ти питаєшся, звідки твій плейер знає, яку тему тобі заграти, як вгадує найтонші відтінки твого настрою, як ніколи не дисонує з ним, щоразу обирає саме те, саме ту – дві, три, чотири, цілий умовний плейліст. Так, я не вмів розуміти тебе, коли мав вуха і серце. Але тепер я безпосередньо твій.

    Тепер я маю все, що треба. Твою увагу, повагу, і я – твоя наснага. Ось тобі й ідіотська подоба віршів.

    Тепер я з тобою вдень і вночі, і ніхто і ні в чому мене не звинуватить. Тепер я там, де тахкає твоє серце і воно відкриває мені найінтимніші таємниці твого буття.

    Тепер я наповнюю твоє життя музикою, а ти – тим самим – моє. Виявляється, досягти гармонії не так вже й важко.

    Варто лише віднайти вдалий засіб.

    А ти дивуєшся…

    Тільки ти, будь-ласка, не віддавай мене тому, хто прийде у твоє ліжко мені на зміну. Бо якось це не дуже природно, тобі не здається?

    2 лип. 09 р.   


  • правовые рассуждения на балконе

  • Разговор Двух Великих Джедаев






  • Последние новости


    Дружба

    Все жизненные проблемы приносят с собой золотые самородки мудрости, обнаружить которые помогает истинная дружба. Вы замечали, что есть люди, которые дают вам силы, поднимают настроение и вызывают желание находиться рядом? И те, кто стремится вытянуть из вас энергию, надоедает вам и делает все так, что хочется сбежать. Нас подде...
    Читать далее »

    Советы, способствующие успеху

    ВЫЯВЛЕНИЕ ЦЕННОСТЕЙ Правильный выбор – Это результат жизни в соответствии со своими высшими ценностями, то есть путь к лучшей жизни. ЖИЗНЕННАЯ ЦЕЛЬ Лучшие люди выбирают цель, которая затрагивает лучшие струны в других. МИССИЯ Жизнь нельзя прожить дважды. Теперь или никогда, поэто...
    Читать далее »

    Утренние вопросы

    Если бы мне осталось жить всего месяц, что бы я делал из того, что делаю сегодня? Что я сделаю сегодня, чтобы почувствовать себя счастливым? Какие прекрасные воспоминания останутся у меня в памяти сегодня? Какие убеждения сделали мою жизнь такой, какая она есть? Во что нужно поверить, чтобы прожить удивительную жизнь? ...
    Читать далее »

    И еще несколько вопросов

    Знать мысли Бога – все равно что знать, как преуспеть в жизни. Глубоко поразмыслив над вопросами этой книги и записав свои ответы в дневник, вы развили в себе привычку анализировать. Поздравляю! Это важнейший навык успешной жизни. Способность к самоанализу и постановке правильных вопросов наряду с пониманием того, как использовать интуицию и природную мудрость, изменит нап...
    Читать далее »

    Путешествия

    Поставьте перед собой цель жить полноценно. Самый печальный итог – оглянуться назад и вопрошать, что можно было бы иметь, если бы… Дорожите своими заветными мечтами, воплощая их в жизнь. Ах, путешествия… Большинство из нас любят путешествовать и страстно стремятся к этому. Мы тоскуем по приключениям в реальной жизни. Хотим посетить удаленные места, узнать культуры, не...
    Читать далее »

    Счастье

    Там, где жизнь бьет ключом, где оживленно и весело, там и ищите свое счастье. Моя шестилетняя внучка Элла однажды зашла в мой офис и уселась в кресло. Она давно слышала, что я занимаюсь коучингом, поэтому я спросил ее: «Не хочешь побыть сегодня тренером и немного поучить других?» Малышка посмотрела на меня, выпрямилась в кресле, и я понял: она готова. Элла спросила: – О ч...
    Читать далее »

    Взаимоотношения

    Любовь Магия Бога выражается через любовь; наивысшая форма любви – бескорыстная помощь другим. Вы когда нибудь смотрели в глаза новорожденного и ощущали восторг, который ребенок приносит в этот мир? Большинство из нас чувствуют исходящую от детей любовь. Мы являемся в мир с любовью и открытым сердцем. С самого детства мы отдаем свою любовь этому миру. Из л...
    Читать далее »

    Ваш комментарий:


    Вы должны войти в систему, чтобы оставить комментарий.