Самопознание

человеческий потенциал безграничен


  • Разговор Двух Великих Джедаев

  • Ревью по книге Mark Douglas “Trading in the zone”

  •             У минулім записі моїм завелася мова за те як поези 90-літньої давності наводять нас на детехтива! Літературно-мистецько акунінщину!.. Твір про Поета-детектива, про Поета – шпигуна!

    І ось-вуаля! Нарис ненаписаного дєтіка «із української жисті 1918-го!»!.. Не пропустіть ;) !!! Делір повний! ;)

     

    Жаль, що  в нашій літературі, себто точніше кажучи, в нашій маскультурі цей жанр не дуже розпоширений! Це ж і чтиво захопливе, і постмодерна гра вітчизняними культурними традиціями, уламками тих напрацювань, що їх залиша по собі кожна історично-культурна доба або конкретний автор як у живомистецькій спадщині, так і у лахмітті підручників, як і у безладі спогадів про ісярека у свідомості кожного пересічного громадянина!..

     

    Головне, що тож іще типаж який! Той первень проповідника у нього! Нових мистецьких ідей! Те пізніше жонґлювання політичними дискурсами й симулякрами, що так спомагало вижити у 20-30! Ця відсутність боязні видатися смішним! Мав він ту найважнішу ціху, притаманну кожному великому авантурнику від Бога, - певність у собі. І роблену позірну зверхність невизнаного генія, якою був славен. Не слід, звісно, забувати, що то було напускне, і поет зчаста вдавався до самоіронії: «Доля мою віоліну розбиває до вечора, опереджує час мій талант!». Ця от зверхність, саме те, що ми любимо й радо прощаємо елеґантним героям подібного чтива. «Мій любий Ватсоне» - покровительним тоном і так далі. (До того ж він, як мені пам’ять не зраджує, саме люльку (за Смоличем, та ніби тим фото, що наокрай пам’яті проявляєсь) й курив, як Голмс, чи Меґре...) Тра’, мабуть, ще героя обсерватора, який би «внімав» одкровення «метра», й давав читачу моєжливість до самоідентифікації. Точно! Спершу вріз-зачин, спогади постарілої, старої ниньки як світ, Напівдівчинки-напівпанни, з будинку пристарілих, десь із Півдня Франції, яка мо’ саме зара, зважилась опівісти, своє справжнє походження, що вона з України, і розповісти нарешті свою історію, а потім вруб «в тєму», розповідь молодого «інженю» побратима, учня Поета. Коло нього ж завше крутилося. Було б ловко якби вкінці виявилось, що то Бажан! Це нас звісно виводить на необхідність уточнити в якому році їх звела доля, але з иншого, як свідчить досвід, радянські класики направо й наліво фальшували свої біографії в пункті, що і де вони робили під час Визвольних змагань/Революції. Варто згадать лиш сосюрене «яблуки в саду рвав я у Петлюри» чи як там. Ну і, звісно, наш жанр дозволя невеликі «вільності», що тіко ліпш спомагають розкрити приховану правду тих років.

     

    Поет спогляда з тераси кафе за панночками та шука надхнення. Він завважує Її!.. Виявляється вплутаним у дивний шерег подій. Змова?.. Мафія якась? Шпигунству зупевне! А стільки їх було! Німці, Антанта, Монархісти, не слід забувати про того ж Петлюру, повстання проти гетьмана ретельно готувалось, і таки ж вдалося! Мабуть усе разом! Жужмом! Феєричним коктейлем!

     

    А ще завважмо цю поезу писану того ж року але не датовану денно. Але ми маємо в її рядках пряму вказівку на той період кінця травня, кінця весни 90-літньої давнини, що якраз нас цікавить! – Бо дія ж розгортається коли: «весна зомліло закінчувала свій ліловий семестр»! Поезу що відкрива нам багато і додає іще нових деталей до нашого детектива:

     

    «ЗМАГАННЯ

    (Poème synthétique)

     

    Хто сидить над блакитним столиком?

    Він.

    Огонь звалював бетонні сволоки

    І крихкість кам’яних стін.

     

    Хто станув в пітьмі над чорним кутом,

    Схиливши до ніг невідомий стяг?

    Прийду до нього, стиснувши душу жмутом, -

    Я.

     

    Розсипайся, каменю,

    Дрібненьким порохом.

    Всі корони з барельєфами зламані,

    Леви подохли.

     

    Фонтани розлились штучними озерами

    Під деревами листними отемрених куп.

    Червоний дракон пролетів над скверами,

    І на персах коханки з’явився струп.

     

    Бризнули метеори жемчужними гірляндами

    По простору слизькому скляних склепінь.

    І озвалось небо арабськими фоліантами,

    І зворухнулась незнана тінь.

     

    Множились думки ротаціонно-опопулярені

    Мрії і плями локалізовані мільйонами бібліотек

    І хтось благав що всі змагання – марні

    Що він до цього звик.

     

    І піднімались мікроби надзвичайними стихіями,

    І розтинавсь прокльон – без кінця і без меж,

    Коли валились будови

    населені містичними повіями

    Коли гонокок скочив і крикнув: я бентежний!

     

    Плакали неслухняні постаті у ліхтарних тінях

    весна зомліло закінчувала свій

    ліловий семестр

    Вулиці задихались в пекельних цокотіннях

    І мотор викидав поеми в десять тисяч метрів

     

    Коли ж оглух колос з заплющеними очима

    І мріяв про мкість випещених спин

    Фокстер’єр спинився, пирхнув: - це дилема –

    І сховався між ботинками панн.

     

    Мрії туманились далекими пароплавами

    Манили і плакали мініатюрністю огоньків, -

    Але натовпи тиснули всестираючими лавами,

    І в душах розмережились газони

    оранжевих смітників.

     

    Наївно гавкали цуцики

    Біля стовпів афіш

    Гіпнотизували електричні ґудзики

    І замість прани вживали гашиш.

     

    Місяць пролазив стримано

    За окреслення темних будов

    Фізіономії були смертно скривлені

    А на тротуарах була кров.

     

    І ніхто не знав, що то за містерія,

    І в гарячім пульсі злились віки

    І притулився до землі знищено в сквері я

    І всі виходи були заперті на замки.

     

    Іхтіозаври в скажених рухах

    мстились за зневажений сон

    І були страшно розгнівані епохи

    І стежив за порядком полісмен».

     

    Хто такий Він, що «сидить над блакитним столиком?» І чого над, а не за?.. Загадковий Головний Злодій, той-що-смикає за мотузочки!

    Погляньмо маємо усі інґредієнти вибухового бестселерного коктейлю! Головний герой, Поет і авантурник (мо’ сказати авнтюрист), молодий обсерватор, фатальна панна, загадковий Він!... А ще атмосфера того Києва 1918-го, Києва Скоропадського, Києва куди намело люду у пошуках стабільности та спочинку од війни! Гетьман же підписав мир із німцями. Ця поеза-візія, дає нам наводку про усі ті провалля збавляння часу у які впадав Київ, той «гашиш»... Зупевно поеза писана після майже вдалої спроби Поета знайти Його, що скінчилася походом до притону та «приходом» од гашишу, але поет Його таки побачив. Уперше, мабуть! А цей гашиш наводить нас на слід мафій та контрабанд! Згадаймо: «Червоний дракон пролетів над скверами»! Тож явний слід орієнтального халата з драконами, що його, зупевне, носив старенький хінчик у притоні! До того ж поет мався на цім знатися, тут його козир, адже пробув близько трьох років у Владивостоці, китайчики і якудзи, були йому «не в новинку». Не слід також забувати, що це саме під його вплив потрапив у свій час наш сліпець-есперантист Ярошенко, знаний якраз-то у Японії... Може і у Київ Ярошенко повернувся, як уповноважений, межи иншим, поширювати якудз на Захід?.. Сліпець, поет, казкар, і мафіоза... Есперанто, як мова міжнародної злочинності!.. а як же ж усе припасовується! початок двадцятого, кріміналітет, як правоохоронці припасовують до себе усі знадоби прогресу!..

     

    Ет! Якого б се ловкого романчеґа можна було б із усього цього виходячи забацати! Але ж тра’ заглибитись у джерела, якою за гетьмана була поліція? Хто керував розвідкою?.. Я б ніколи не мав часу, аби то усе по дрібкам позбирать та й позабавлятись напропалу ваяючи подібну дурничку! Хіба на пенсії, для внуків ;)

     

    Так що тра’ зараз натішитися, вибудовуючи плани! Буду радий за допомогу таких же навіжених! ;) Воно ж іще тим ловко, бо пародія на біографічно-шкільні прочитання творчості наших нещасних мистців, де з такими ж, а подекуди й менш, вірогідними мотиваціями, виводяться із невинних творів такі уже анґажування, і вболівання, наших поголовно громадсько-поведених та класово-/національно-/фройдисько-/ніцшеансько-«свідомих» класиків, що тутоня, наша версія, то точно ближче лежить до Правди! ;)

     

    Арабський слід -  «і озвалось небо арабськими фоліантами», бібліотеки - «мрії і плями локалізовані мільйонами бібліотек» (мо’ усе вертиться доокіл бібліотек яких ловкенних, що їх од революції рятують?, котрийсь князьок вивіз їх із охопленої революцією Расєї? не слід забувати, що «славетна» Велесова книга, робить свою загадкову появу саме у цей період! Революція то ж час найбільшого розграбування бібліотеек на теренах колишньої імперії!..)! Мікроби «і піднімались мікроби надзвичайними стихіями» (Поет учився у Психоневрологічному інституті Бехтєрєва у Петербурзі! Перші спроби зладнати біологічну зброю?!. Без проблем! – Наш герой і тут на всі сто компетентний!)! Містичні повії – ну тутоня простір! Від сукубів й інкубів до теософів! А мо’ про щось таке йшлося у тих книгах з «бібліотек»? Та тут в одній поезі матеріалу на цілу серії дєтєхтівчеґов! За кілька місяців наш герой міг би не одне «дєльце» обтяпать, весь час полюючи на загадкового «Хто сидить над блакитним столиком...»

     

    Наступне мажорне питання хто (що) такий(е) гонокок? Ой! Подивився, ну, так токмо ще цікавіш ;), епатовніш!...

     

     

     

    Фокстер’єр... Можемо до речі, не в одному і не у двох віршах простежити появу цуциків, і обов’язково та поява зв’язана з прекрасними паннами! То наша фатальна красуня, що весь час із собов фокстер’єрчика того водила? Чи то просто мода тоді така була і той перший цуцик, то зовсім не фокстер’єр?... Фокстер’єр... Мо’ то англійський слід? Шпигунка Антанти, що дебаркнулася у Київ, абись «козні» та каверзи стропалити проти гетьмана? До речі, а які погляди на ту політику були у нашого героя? Звісно він рано і віддано пішов до «наших червоних друзів» і у ті часи то було дуже порядно, але ж у цих усіх поезах, нема ніякого осуду, чи «класової ненависті» до усіх сих «праздношатающихся», київської публіки тої пори! Та й сам поет, постає, зацитуємо «Доклад А. М. Горького о советской литературе», виголошений на Першому з’їзді Спілки письменників Радянського союзу у 1934, коли усе уже було викорінено і виламано, прикладом «интелектуального обнищания» буржуазнтх мистців причиною якого «всегда служит уклонение от познания основного смысла явлений действительности, - бегство от жизни [...], вследствие социального равнодушия, вызваного пошлейшим и отвратительным анархизмом капиталистического государства»! Звісно сказано було не про нашого героя, а загалом, і його то за понадте лівацтво більше критикували ніж за «буржуазність». Але як розібраться по совісті, один із наших майж’ «перших хоробрих» радянської літератури, у 1918, аж ніяк в лівацькі схеми не вкладається! Звісно незабаром він захопиться лівими ідеями, і захопиться щиро, бо зупевне, побачить тут милу його серцю деструкцію! Тотальну деструкцію попереднього ладу, щось нове і велике! Цікаве для зтеоретизування в мистецтві! Бо то ж напрямки входить у коло його творчих зацікавлень оновити мистецтво! Оновити світ! Дерзнути! І яка тоді роля мистецтва в новому світі? І яка вона та «загірня комуна»?! Зупевне він бачив тут заласні словоігри, втіху схожу на ту, що я себе зара нею бавлю, - епатувати, погратися відомими фактами на нових, в принципі цікавих засадах, але весь смак це ж довести майже до абсурду! Соціалізм і Степ! Модерна політична теорія і патріархальне українське село! Того то він так довго й тримався і загравав із радвладою! Тіко на нещастя, для «таварєщей» то не була гра, і це вже інша, сумна, історія... історія багатьох... А лівацтво, за те ще покритикують, і віртуозне жонглювання цитатами «політкласиків» не споможе... А ще не слід забувати, що то все буде аж потому!.. Опісля загадкових подій 1918-го, нашого героя Денікін кине Лук’янівської в’язниці, і тіко дивом, він уникне долі василя Чумака та Гната Михайличенка розтріляних того 1919-го білогвардійчиками... Це усе має, зупевне, змінити десь нашого завсідника кав’ярень... Зрешту в буремні роки війни усіх проти всіх, стільки подій могло увібгатися у зовсім коротенький відтинок часу!.. Що точно! Виходить такий грубезний томик бестселерні в повістинках, яких спочатку мона видавать окремими томиками, аби створити ехвект серії і нажитися на бідненьких читачах! ;)


  • Разговор Двух Великих Джедаев

  • Ревью по книге Mark Douglas “Trading in the zone”






  • Последние новости


    Дружба

    Все жизненные проблемы приносят с собой золотые самородки мудрости, обнаружить которые помогает истинная дружба. Вы замечали, что есть люди, которые дают вам силы, поднимают настроение и вызывают желание находиться рядом? И те, кто стремится вытянуть из вас энергию, надоедает вам и делает все так, что хочется сбежать. Нас подде...
    Читать далее »

    Советы, способствующие успеху

    ВЫЯВЛЕНИЕ ЦЕННОСТЕЙ Правильный выбор – Это результат жизни в соответствии со своими высшими ценностями, то есть путь к лучшей жизни. ЖИЗНЕННАЯ ЦЕЛЬ Лучшие люди выбирают цель, которая затрагивает лучшие струны в других. МИССИЯ Жизнь нельзя прожить дважды. Теперь или никогда, поэто...
    Читать далее »

    Утренние вопросы

    Если бы мне осталось жить всего месяц, что бы я делал из того, что делаю сегодня? Что я сделаю сегодня, чтобы почувствовать себя счастливым? Какие прекрасные воспоминания останутся у меня в памяти сегодня? Какие убеждения сделали мою жизнь такой, какая она есть? Во что нужно поверить, чтобы прожить удивительную жизнь? ...
    Читать далее »

    И еще несколько вопросов

    Знать мысли Бога – все равно что знать, как преуспеть в жизни. Глубоко поразмыслив над вопросами этой книги и записав свои ответы в дневник, вы развили в себе привычку анализировать. Поздравляю! Это важнейший навык успешной жизни. Способность к самоанализу и постановке правильных вопросов наряду с пониманием того, как использовать интуицию и природную мудрость, изменит нап...
    Читать далее »

    Путешествия

    Поставьте перед собой цель жить полноценно. Самый печальный итог – оглянуться назад и вопрошать, что можно было бы иметь, если бы… Дорожите своими заветными мечтами, воплощая их в жизнь. Ах, путешествия… Большинство из нас любят путешествовать и страстно стремятся к этому. Мы тоскуем по приключениям в реальной жизни. Хотим посетить удаленные места, узнать культуры, не...
    Читать далее »

    Счастье

    Там, где жизнь бьет ключом, где оживленно и весело, там и ищите свое счастье. Моя шестилетняя внучка Элла однажды зашла в мой офис и уселась в кресло. Она давно слышала, что я занимаюсь коучингом, поэтому я спросил ее: «Не хочешь побыть сегодня тренером и немного поучить других?» Малышка посмотрела на меня, выпрямилась в кресле, и я понял: она готова. Элла спросила: – О ч...
    Читать далее »

    Взаимоотношения

    Любовь Магия Бога выражается через любовь; наивысшая форма любви – бескорыстная помощь другим. Вы когда нибудь смотрели в глаза новорожденного и ощущали восторг, который ребенок приносит в этот мир? Большинство из нас чувствуют исходящую от детей любовь. Мы являемся в мир с любовью и открытым сердцем. С самого детства мы отдаем свою любовь этому миру. Из л...
    Читать далее »

    Ваш комментарий:


    Вы должны войти в систему, чтобы оставить комментарий.